Митець звертається до романтичної концепції подорожі в невідоме. Такі пов’язані з автомобілем фантазії як свобода, зручність та можливість подорожувати аж до небокраю він зіставив з апокаліптичними візіями майбутнього, зумовленими кліматичними змінами, та обтяжливим міським сьогоденням. «Палаюче сонце» презентує абсурдну сцену: сонце, на поверхні якого вибухнула пожежа. Зблизька можна помітити злегка хвилясту топографію та виконану з піску модель, яка нагадує архітектурний макет – плутанину будинків, доріг, площ та мостів. Це розжарене до червоного, висушене місто, в найгарячішім місці якого здіймаються клуби диму. Робота підіймає проблему надмірного нагрівання міст і виникнення островів тепла. Дуже важливим, навіть символічним, її елементом є використаний матеріал, тобто пісок – це третя (після води і повітря) натуральна сировина, яка найбільше експлуатується, а також головний будівельний матеріал в сучасних містах. Матеріал, без якого не було б сучасної індустріалізації. Водночас надмірна його експлуатація спричинює величезні зміни довкілля. Важлива також асоціація з будівельним майданчиком або дитячою грою в пісочниці.

«Хмара» – це безформний витвір, що нагадує хмару кольору «чорний металік», який наче утворився внаслідок гігантського зіткнення, в якому від удару всі авто зливаються в однорідну масу. Об’єкт абстрактний, на його зв’язок з автомобілями вказують розміщені де-не-де помаранчеві діоди, які мигають в такт аварійного сигналу. Аварійний сигнал символізує поламку, затор, корок, неможливість пересуватися або незаконне захоплення простору.

Робота, розташована поруч з «Палаючим сонцем», виглядає як грозова хмара, що насувається на місто, і перегукується з масою авто, які щоденно виїжджають з передмість до центрів міст. «Міська легенда» – це макет, який презентує повністю покритий асфальтом паркінг. Ця імітація виконана з маси для моделювання. Асфальт мокрий від дощу, де-не-де виступають сухі плями. Можна здогадатися, що це місця, де ще недавно були запарковані авто. Можливо, вони просто від’їхали, а можливо – випарувалися…

Kornel Janczy

Корнель Янчи займається малярством, створює об’єкти. Його інсталяції зазвичай складаються з багатьох невеликих об’єктів у кшталті паранаукових моделей. Конструкції нагадують пейзаж або трасу через хвилясту територію. Митець цікавиться парадоксальним сусідством інвестицій різного масштабу та різного походження, які спостерігаються у ландшафті Польщі. Він зображає випадкові земельні ділянки, розпочате будівництво, самотні електростовпи та дороги, які обриваються на пустирі. Він випускник факультету малярства Академії мистецтв у Кракові (2010) та докторантської школи Педагогічного університету у Кракові (2016). Навчався в Akademie der Bildende Künste у Мюнхені. З 2016 року працює на посаді асистента на факультеті мистецтва в Педагогічному університеті у Кракові. Був стипендистом Міністра культури (2018) та Інституту Адама Міцкевича. Проводить виставки в Польщі та за кордоном від 2013 року. Його роботи знаходяться в колекції галереї сучасного мистецтва Мистецький бункер (Bunkier Sztuki) у Кракові.